Виконання вправ на закріплення вивченого.

Прочитати. Вказати порівняння, пояснити їхню роль у реченнях. Світанки, мов яйця пташині, кволі, спроквола-сині, що випали з гнізд і щебечуть, і крильцями тріпотять (В. Стус). Повітря синє і густе, вологе, наче сіль в солонці. Червоним деревом росте на обрії крислате сонце (В. Мороз). Осіння ніч, густа, як чорна кров, залляла землю (М. Рильський). Північ чорна, наче вугіль (Б.І. Антонич). І, немов НЛО, душа на хмарину сідає, небога, і в небо вростає, як в землю зело (П. Осадчук). Чаруються, як я, землею лелека, ластівка, лілея (О. Ющенко). Як від скрипки Страдиварі, звуку ниточка навскіс. Хитрий слід якоїсь тварі заманив мене у ліс (М. Година ). Чорні стовбури тополь чорніли проти вогню, ніби викувані з заліза (І. Нечуй-Левицький). Стоять тополі, чорні, як монахи. Руїна. Пустка. І земля — як плаха (І. Лобовик). Калюжа, мов розчавлений павук, сліпила шлях і заступала кроки (В. Стус). Мов капелюх, квітчастий дах, і дім мальований, як скриня. Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята… У рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов пісок крилатий. Над лугом хмари кучеряві, як вівці, що пасе їх місяць. Мов зонд у рану, розпач грузне в наші душі. (Із творів Б.І. Антонича)

Прочитати. Пояснити суть терміна метафора, при потребі звернувшись до словника. Дуже часто ми вживаємо метафори навіть непомітно для себе. Адже вони такі дохідливі й зрозумілі! Ми вживаємо як звичні метафори (здоровий глузд вимагає, суворе покарання), так і нові, несподівані. Вдала метафора викликає у слухачів захоплення. Часом досвідчені люди повчають молодих: говоріть якомога простіше! Це не зовсім правильно. Говорити просто мало, тому що недосить, щоб слухачі промову лише зрозуміли. На шляху досягнення кінцевої мети оратора лежить три завдання: зачарувати, довести, переконати. Цій меті й слугує вживання метафор. Відчуваючи наближення старості, Цицерон висловився так: «Мої промови починають сивіти». Шукайте таких метафор… (За П. Пороховщиковим) Прочитати. Вказати метафори, зокрема, такий їх різновид, як уособлення; обґрунтувати доречність кожної з них. Пояснити, чим метафора відрізняється від порівняння. Надворі ревла сердита буря, стугоніла в стіни, стрибала по оселі, вила в димарі, гуркотіла у вікна (Панас Мирний). І музику, немов природи плач, крутила на причілку завірюха (О. Кугай). Сліпучо усміхнулася гроза (Л. Костенко). По склу ковзнули пальчики дощу (Л. Коваль). Дощі витанцьовували мокрий джаз (Л. Весела). Протиставлення (антитеза) — підкреслення протилежного в житті для більшої виразності зображуваного. Напр.: Не ридать, а здобувати, хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі (І. Франко). Часто антитези створюються за допомогою антонімів. Напр.: У тій хатині, у раю я бачив пекло… (Т. Шевченко). А в безмірі космічнім нерозмежовано злились земля із небом, день із ніччю, безодній низ, розверзла вись (І. Світличний). Основою експресії вислову в антитезі є контрастність явищ, ознак.