Метафора, метонімія, їх роль у мовленні

Між окремими думками, уявленнями, почуттями людини існує взаємозв’язок: одні з них спричиняються іншими. Такий взаємозв’язок називається асоціаціями. Майже кожне слово викликає в нашій уяві певний образ, картину, Вміло використовуючи асоціації, оратор може висловити думку яскраво, образно, викликаючи у слухачів потрібні уявлення та настрої. У зв’язку з використанням асоціацій виникло поняття про так звану словесну наочність. У процесі виголошення промови в оратора виникають так звані картини внутрішнього зору, які він намагається передати слухачам. Таку словесну наочність, образність мовлення створюють тропи. В основу тропів покладено вживання слів у переносному, образному значенні. До найширше вживаних тропів належать епітети, порівняння, метафори, алегорія, гіпербола, іронія та ін. Застосовуючи порівняння, промовець пояснює слухачам щось їм невідоме, звертаючись до їхнього досвіду, порівнюючи нове для них з уже їм відомим. Порівняння увиразнюють .мовлення, концентрують увагу слухачів на найхарактернішому й найбільш важливому, збуджують їх уяву, активізують пам’ять. Порівняння допомагають промовцеві виявити власне ставлення до предмета обговорення. Напр.: Франкова поезія, ніби хміль, хвилює і збуджує національні сили і, ніби іскра, підпалює почуття національної свідомості (С. Петлюра ). Найчастіше порівняння висловлюються за допомогою слів ніби, наче, мов, немов, як. Напр.: Мов свіже молоко — роса (Б.І. Антонич). Мов саркома стоїть Чорнобиль коло серденька України (С. Пушик). Згоріли дві душі, як два метеорити (І. Лобовик). Я, наче куфайку, скидаючи втому, бува, переплутаю дійсність і сон (І. Гнатюк). Буває, що ці слова випускаються, напр.: Книги — морська глибина… (І. Франко). Поезія — свобода серця (І. Світличний). Доля і час — сіамські близнята (В. Базилевський). Зорі — на тарілці хмар розсипана кутя. Місяць — на ялинці неба золотий горіх (Б. І. Антонич ). Крім того, порівняння може бути висловлене іменником в орудному відмінку. Напр.: Гадюкою тече Раставиця (І. Нечуй-Левицький). Сірим струмком пролилася гадюка (Б. Олійник). У ставок упав місяць олімпійським факелом (М. Самійленко). Порівняння можуть висловлюватися не у прямій формі, а у формі заперечення. Напр.: А творчість, друже,— не дівочі буси (С. Пушик). Думка — не мигавка — блискавиця (М. Самійленко). Доля — не прокляття і не милість Божа, доля — ми самі у високосний час (І. Світличний). Вживане оратором порівняння обов’язково має бути доречним, яскравим, образним. Ось приклад використання порівняння в церковній проповіді: Чисте серце — це наше багатство, наша слава, наша краса. Із чим можна порівняти чисте серце? Із палаючим вогнем. Як очищається у вогні золото, як звільняється від іржі метал, нею вкритий, так у чистому серці згоряють гріховні спокуси. Буває, брудна зіпсована душа перероджується, від одного лише спілкування з носієм чистого серця, стаючи на путь християнського життя1. Приклад використання порівняння в судовій промові видатного адвоката А. Коні: Фальшиві асигнації схожі на казковий клубок змій. Кинув хтось його в одному місці — порозповзалися зміючки увсібіч. Одна заповзе до кишені селянина, що повернувся з базару, повитягавши звідти останні трудові копійки, друга відрахує гроші, призначені на купівлю рекрутської квитанції, змусивши юнака піти до війська, третя вирве 10 карбованців з останніх 13-ти, зароблених молодою й гарною швачкою, викинутою на вулиці чужого й сповненого звабами міста — ми маємо простежити шлях кожної такої зміючки, інакше не зможемо звинуватити тих, хто їх розпустив… У промові порівняння може бути використане як доказ певної тези. Видатний адвокат Ф. Плевако, доводячи, що повстання кількох десятків селян відбулося стихійно, без попередньої змови, висловився так: Ви не припускаєте такої незвичайної солідарності, такої дивовижної згуртованості без попередньої змови? Увійдіть до дитячої кімнати, де у звичний час забули нагодувати дітей – – ви почуєте одночасний крик та плач із кількох колисок. Чи була тут попередня змова? Увійдіть до звіринцю за кілька хвилин до годівлі звірів — ви побачите рух у кожній клітці, почуєте з різних кінців дике ревище. Хто спричинив таку згуртованість? Голод викликав її, і голод спричинив одночасну непокору поліції з боку цих селян. Засіб, що нагадує розгорнуте порівняння, коли характеристику одних явищ замінюють описом інших, подібних, зрозуміліших читачеві, називається аналогією2. Аналогією є євангельська «Притча про блудного сина»: як земний батько любить і прощає свого сина, так і Отець Небесний любить і прощає заблудлих Своїх дітей. У повісті І. Франка «Борислав сміється» для характеристики настрою робітників у переддень страйку подано картину з життя бджіл у вулику перед їхньою розправою з неробами-трутнями. Головна мета аналогії — ілюстративна. Особливо важливе значення аналогія має в агітаційних промовах.