Кілька популярних вірувань та їхні значення

Чорна кішка перебігла дорогу – трапиться нещастя Таке вірування не є унікально українським явищем. Зародилося воно ще в часи Середньовіччя, а до наших предків прийшло приблизно у 20 столітті. За цим віруванням закріплений образ відьми, яку за переказами часто супроводжували чорні коти. "Люди вірили, що відьма може перекинутися на кішку. І якщо дорогу перебігла чорна кішка, то ймовірно, що це була відьма в подобі тварини", – пояснює етнологиня Анна Ніколаєва. Символічним було також чорне забарвлення чотирилапих, оскільки цей колір здавна асоціювався з темними силами та нечистю. Крім того, коти відрізнялися від інших тварин, оскільки мали особливий доступ до людської оселі. "Ця тварина у фольклорі завжди порівняно відрізняється від інших свійських тварин. Наприклад, вона могла безперешкодно потрапляти всередину дому, навіть лежати в колисці разом з дитиною. Інколи її клали в колиску перш ніж дитину, щоб вона забрала на себе всякі зурочення" – розповідає антрополигиня Дар'я Анцибор.

Посидіти перед дорогою Зазвичай, цей обряд проводиться напередодні довгої мандрівки – людина сідає перед виходом з дому і хвилину проводить у тиші. Вважалося, що це вбереже від чогось поганого в дорозі, і людина зможе щасливо повернутися додому. Сенс вірування криється у протистоянні "свого" та "чужого" світу. "Поріг – це така символічна межа, перехід від свого, рідного до чужого та небезпечного. Будинок – це територія, яку людина добре знає, а поза ним – вже щось невідоме", – пояснює Анна Ніколаєва. Вірування також пов'язане з культом предків, коли людина відчуває підтримку свого роду. "Дехто вважає, що це своєрідне заземлення, начебто людина ще раз набирається свого простору. Воно пов'язане з тим, що далека дорога асоціювалася з небезпекою, непевністю, тому що цей зовнішній світ чужий для нас. А наш світ, який ми створили у своїй хаті та просторі, до нас лояльний, підтримує і надає сили", – розповідає Дар'я Анцибор. Ще одне трактування вірування – це задобрення домового духа, який живе у будинку. Начебто людина присідає перед ним, щоб віддати належне та запевнити, що повернеться.

Ввечері не можна виносити з дому сміття, чи щось позичати Вважалося, що у вечірній час людина не захищена і може піддаватися впливу нечистої сили. "Все, що відбувається ввечері, коли вже стемніє – це не людська пора часу. Від заходу сонця до перших півнів – період активності нечистої, потойбічної сили", – у такий розподіл вірили наші предки, розповідає Дар'я Анцибор. Оскільки вечірня пора асоціюється із нечистими силами, то їм не можна нічого віддавати, щоб не прикликати до себе біди. "Коли людина щось виносить з дому ввечері, то ніби віддає це на поталу потойбічних сил. За віруванням, такі дії можуть спричинити нещастя, привернути до неї потойбічні сили. А коли люди закривають на ніч вікна і двері, то захищаються у своєму просторі від всього злого", – пояснює Анна Ніколаєва. Не свистіти у хаті, бо не буде грошей/покличеш нечисту У переказах та легендах свист часто супроводжує негативних міфологічних героїв, як чорт або біс. Начебто свист – це неприродний звук, який пов'язаний з нечистою силою. "Для людей природно говорити звичайним голосом, а якщо ми починаємо якимось чином його змінювати, наприклад, переходити на шепіт чи свист, то уже вступаємо в ритуалізовану сферу. У традиційній культурі свист здебільшого має певну демонічну природу. Вважається, що ним можна викликати нечисту силу", – пояснює Дар'я Анцибор.

Не можна передавати речей через поріг Наші предки вважали, що поріг у хаті – це межа не лише між своїм і чужим світом, а й між реальним і потойбічним. "За дуже давньою традицією колись ховали під порогом. Передавання речей через поріг табуювалося, бо поріг сприймався як межовий простір. Натомість таке передавання могло відбуватися в лікувально-магічних ритуалах, коли учасники якраз і хотіли встановити зв'язок із потойбічними силами", – розповідає дослідниця народних вірувань. Зазвичай під порогом ховали нехрещених дітей, а в дуже старих хатах й до нині можна зустріти пороги, подібні на маленькі труни. "Тому на порозі не дозволялося сидіти. Його потрібно переступати", – додає Дар'я Анцибор. Потрібно подивитися у дзеркало, якщо щось забув Згідно з віруваннями, таку дію потрібно було зробити, щоб вберегти свій дім від чогось лихого, що може трапитися за відсутності господаря. Дзеркало – це своєрідний портал між світами, який йде в паралельний світ. "Тому його завішують на всі 9 днів, коли в домі помирає людина. У раніших віруваннях функцію порталу також виконувала вода. Коли дівчата ворожили і дивилися у воду, дзеркало теж часто використовували у таких ритуалах", – розповідає етнологиня. Є кілька трактувань, чому потрібно глянути у дзеркало перед виходом з дому, якщо одного разу вже повернувся. "Якщо людина дивиться у дзеркало, то наче скасовує дію, що вона вийшла ще раз", – розповідає Дар'я Анцибор. Крім того, є вірування, що таким чином людина залишає у дзеркалі свій образ. "Коли ми дивимося у дзеркало, то ніби перестраховуємося і залишаємо свого двійника в цьому дзеркалі на час відсутності", – пояснює Анна Ніколаєва. Чи вірите Ви у прикмети?